Хіба оте забудеться, коли
Ходили вдвох і говорили щиро
(А небо темні хмари волочило,
Зривався дощик і вітри гули).
Це ж так було зворушливо - іти
Кудись безцільно - тільки б разом, разом...
І почуття нас обняли відразу,
І дивом приголомшили світи!
І осміліли погляди. В очах
Одверта ніжність стигла, наче злива,
Аж ти спинилась, знічена, тремтлива,
І боязко сіяла, як свіча...
15.05.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2012
автор: Вячеслав Романовський