Туман до річки утікає.
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі,
Неначе у минуле двері.
Де сильні ми і гордовиті,
Ще хазяї в своїм повіті.
І руки наші не в кайданах,
А спини не гниють у ранах.
Де, хоч на мить, своя країна,
Що зветься ніжно - Україна.
Де патріот іще не лайка,
В пошані шабля і нагайка,
Та добрий кінь. Родюча нива.
Сім`я велика і щаслива
Співає пісню в тиші ночі,
Про коси золоті дівочі…
Куди ж поділась та Держава?
Де велич наша, гордість, слава?
Чом на панів горбатим спину?
Що лишимо у спадок сину?
Боргів ярмо, ганьбу і скруту,
Країну Богом позабуту,
Де від землі і аж до ж…пи -
Усе Росії, чи Європи..?
Туман до річки утікає
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі -
То Воля стукає у двері,
А Гордість сповнює вітрила!
Порви ланцюг Вкраїно мила!
Покинь ганебні якоря
Тебе молю й благаю я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337468
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2012
автор: Осіріс