Пішов, поїхав, хоч і не хотів.
Й вона нехотячи закрила двері.
А місяць сумно в небі мерехтів.
Це все на живо, у прямім етері…
Всі почуття і щирі та взаємні,
Та доля їх чомусь все ж розвела.
Стискалось серце, билося нестримно.
Душа душі обітницю дала…
То як їм бути, як тепер їм бути,
Оцим чужим, що стали вже ріднею?
Пам’ять не зможе легко все забути…
Як їй без нього, а йому без неї?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336428
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Оксана Гринчук