В очі вдивляюсь твої
І, наче, сам молодію:
В них золотисті рої,
Іскри знайомої мрії.
Мрія та, наче містки
Крізь океан безнадії
З’єднує давні віки,
Творить і віру, й надію
Глянула – й мов не було
Борсання в твані будення;
Золото-каре тепло
Гріє моє сьогодення.
Хтось там шука еліксир,
Той, що дарує безсмертя,
Їсть сам лиш козячий сир,
Підтюпцем біга від смерті.
Хай мені інше зоріє,
Рід наш, проте, не зачах
Доки виблискує мрія
В золото-карих очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334309
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Валентин Бут