Спасіння

Я  знаю  Бог  живе  в  мені  постійно.
Дарує  крила,  сильні  та  розлогі,
Паруючи,  в  повітрі  швидкоплинно,
Живу  надією  та  справою  у  згоді.
Річками  душі  розливаються  у  полі
Втрачають  суть  свою  та  істинне  життя.
До  неба  піднімаються  лиш  руки,
А  тіло  відлітає  в  небуття.
Хтось  каже,що  живе  заради  щастя,
Комусь  багатство  важливіше  за  усе.
Буває...забуваєм  про  чесноти,
Марнуючи,ховаючи,  в  собі  себе.
Ми  маємо  відкинути  жахливу  пустоту.
Прокинутись  із  вічного  бродіння  маси.
За  те,щоб  здобуваючи  мету,
Ми  вірили  у  споконвічну  силу  гасла.

(Бо  ми  є  люди,  а  не  раби  своєї  долі
І  міць  живе  у  цілісності  серця,  думки,  волі,
А  не  в  правді  лише  голій...)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333680
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Анна Черненко