Я так боюся, що назавжди зникнеш!..
Не залишай в самотності мій щирий біль.
Чого шепочеш: "Ти, Настуню, звикнеш."?
Навіщо сипати на душу сіль?
Я так боюся, що до смерті підеш!..
Вона ж розлучниця, що бавиться жалем.
У Дім отой мене, надіюсь, візьмеш?
Найщасливішим будеш королем.
Я так боюся, що цей світ забудеш!..
Несправедливість, знаю, грається у ньому.
Іди сюди, серденько поцілуєш.
Нема на небі для обох нас дому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333595
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Анастасія ЯНІНА