Зриватись в прірву
снів пророчих.
Дивитись в очі,
Коли
Входити будеш в мене.
Зелене
з просинню крило
твоє торкаю...
Завело!
Звело
у вирву шалу!
Намішало
трав
у сУрицю*
Єство.
Що то булО?
Знов зранку
Сонце встало...
Я відкидаю наметало*
Зі свОїх пліч.
У чому річ?
ТИ, як з металу!..
Стікає ніч
між пальцями
у Відьми.
ПерстЕні
дзенькотом
співають колискову.
Ось мОї
найсильніші кови*!
Клади печаті і окови,
Собою спопели до тла!
До мого тіла
Звіра допусти.
Пусти!!!
ПрийдУ сама...
Впусти...
У глибину...
Бо я так хочу!!!
Ти що мені пророчиш?
Драконе!
Лише дивись
у мої очі...
Суриця - напій Богів
Наметало - накидка-плащ з капюшоном
Кови - чари
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333302
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: LaLoba