За синьою горою,
серпанок-місяць вирина.
Там молодий юнак
пробуджений весною,
свою кохану вигляда.
Вона, як зірка
в небі світить.
Пливе полями
до юнака.
А поле, поле
вкрите в квітах.
В яких блукає,
загублена весна.
І в цьому полі
та при літі, любов
житами проросла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333268
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Віктор Варварич