Зухвала любове, кого виглядаєш із літ,
Кому відчайдушно свої розставляєш тенета?
Як вітер травневий, ширя твій п'янкий зореліт -
Причалів багато, а гавань принадна - в поета.
Він час не змарнує і пристрасть по вінця наллє
І зорям-квітами встеле розпахчене ложе.
Цілунки розсипле, немов діаманти з кольє,
Схвилює ласкавку і зніме хистку загорожу.
Зухвала любове, прошу, ти лише не спіши
Із трепету-виру свої забирать обладунки,
Залишся довіку чи сяйво хоча б залиши
Та чарку безсмертну любовного юного трунку...
21.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333264
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Вячеслав Романовський