***
А нині вони кажуть, що святі!
А нині переконують - безгрішні!
Які ж брехливі звуки ті невтішні,
Шморговані на рала золоті!
І що їм до убогих матерів,
Що за дітьми́ зривались по етапу?
Роздертий сором, як роздерту мапу,
Ділили сороміцьки між хлівів!
Товарняками правлячи без жа́лю...
На карти, на повії і без діл...
Ровами загубивши безліч тіл -
Ані могил, ані хрестів, ні па́лю
Ніхто ж бо не втикнув! Голодні пси
Обгризли кости... Чи уже забули?
Таке далеке і таке небуле -
Тепер в оазі святости й краси!
Чи вірити, чи ні? Чи в тому справа?
Чи в тому прокляття́, лжелюбна слава?
Вогні безцільні здиблених умів!
Та в кожному - історій вічна пам’ять.
Болючі стигми істиною зранить
Межи сучасних лакмусових днів!
(26.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333130
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Леся Геник