В мені живе дикий гун,
Невтомний вічний кочівник…
В мені живе біль рваних струн,
В яких я розтав і зник!
В мені живе дикий гун,
Самотній як перекотиполе…
І розпач забутих струн,
Наповнює душу болем!
В мені живе дикий гун:
Воїн,що спить під крупом…
В мені живе волхв,віщун,
Дороги встелені трупом!
В мені живе дикий степ:
Душа моя ним живиться!
Гримить барабан- вертеп,
І очі вже сліпить криця!
Суворо в душу заглядає час,
І манять в небо вітри,кочівники-брати:
«Іди не бійся,йди до нас…
Бо ми такі ж самотні як і ти!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332844
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Той,що воює з вітряками