Навіть сьогодні, в добу інформації,
рівності статей, емансипації,
вічною цінністю скроплюють націю –
дівчинку в зародку втиснути в жінку.
Наче святою водою оброблені,
вторимо класикам шлюбу безоднею –
за чоловіком плестись неозорими
далями, німо збиваючись в пінку.
І комсомолки, спортсменки, гламурниці
йдуть косяками шукати фритюрниці,
хто в епіцентр, хто – на ринок, не журяться.
Теплий сніданок – на піч й до каміну!
Діти умиті і напрасовані,
рибки накормлені, кіт зацілований,
душі близьких і тіла ремонтовані.
Можна нову починати сторінку.
Двадцять дев’яту, наприклад, зсутулившись,
де чоловік діловими загулами
замість троянд засипає прищурено.
…й іншу викохує, бавлячи, жінку.
І юридично підкована модниця,
із карапузом, дво́ма червонцями,
а за плечима – двома червоними,
кришить опівночі черствішу грінку.
Учила мама мене стабільності,
самодостатності, самостійності.
І попри досі НЕвтрачені цінності,
не поспішати ростити дитинку.
Я не почула (в добу інформації,
рівності статей, емансипації,
скроплена вічною цінністю нації).
Донечку зараз не втискую в жінку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332716
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Діана Сушко