Як хто подивиться на світ, –
А він не квітка і не сон,
В житті багато марних літ
І нездоланних перепон…
За кожен крок платити треба,
За кожне слово звітувати,
Хтось позбирає зірки з неба,
Комусь призначено копати…
Хтось відрахує силу років,
Хтось тільки подихи самі,
У когось сонмище пороків,
А інші – божі та святі…
Яка ганьба і дивовижа
Забути те, що ти зробив,
Самотність нам – левиця хижа,
А трунок щастя хтось надпив.
Над океаном все прекрасне,
А в глибині страхи лякають,
Гаряче сонце враз погасне,
Й одразу тіні насувають…
Шляхи самотні і важезні
Тобі пройти у зливу треба,
Постануть гори величезні
Й туманні мури вище неба…
А ти іди, не озирайся,
Бо що зробив – уже твоє,
Хай без надії, – сподівайся,
Що поза світом інший є.
29.07.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332704
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Lee Olherson