Зібрати б у кухоль дівочі печалі
І хлопців примусити пити те зілля!
Тоді б цінували, страждання Ви кралі,
Забувши про зради тернове свавілля.
Натерти би перцем вуста лицемірні,
Що оди брехливі наспівують хором!
Тоді б, язики поховали незмірні,
Вкусивши із чаші провину і сором.
В кайдани б убивць закривавлені руки,
Що суд свій вершать в діамантових шатах!
Тоді б зрозуміли підсудного муки,
Узрівши ікону на камерних гратах.
Вклонитись би Вам дорогі вороженьки,
Що, стежите ревно з кургану прокляття!
Тоді б спорохнили Ви всі доріженьки,
Здійнявши моє, мов хоругву, розп’яття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332006
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2012
автор: Осіріс