Не зовеш, ачей забула:
Дні минулись весняні.
І надієчка сутула
Вже давно не на коні.
І тривожить ока просинь
То волога, то туман.
Дуже жаль, що пізня осінь -
Найпечальніша з оман.
Правда, сонечко ще гріє
І душа зліта увись,
І не стерлись крила в мрії...
Все, як в юності, колись...
20.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2012
автор: Вячеслав Романовський