Травневий дощ, раптова синя злива,
Стікає по грудях у матері-землі,
Лоскоче тіло, скапує квапливо,
Пошерхлі губи виціловує ріллі.
І п"є земля й напитися не може,
Припала спрагло до небес,
Стікає по грудях, по животі цнотливо,
Що вродить жито і життя.
Бо жито, то життя, живемо і радієм,
І милуєм, і любим на землі,
Лише тоді, коли із неба злива
З любов"ю лине до землі.
З"єдналось небо із землею,
Неначе вічне інь і янь,
З любові народився ти і я.
Травневий дощ цілющий, живодайний,
Оновлюється тіло і душа,
Сказав ще Соломон прадавній,
Якщо нема дощу у травні,
То навіть плуг із золота не помага.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Зеновій Винничук