Якби слухав розум серце,
Ми б втопилися в коханні,
Якби серце розум чуло,
Ми б не скніли в жалкуванні.
Нам би легко так було,
Якби розум гору взяв,
Тоді б серце не пекло,
Але й світ не вигравав.
Саме серце без думок
Заведе в неволю,
Кожен твій наступний крок
Підштовхне до болю.
Якби руки не тремтіли
Від серцевих струсів,
Цю планету б не зросили
Зливи землетрусів.
Якби все забути нам
За одну хвилину,
То тоді б усім світам
Не знайти почину.
Якби серце знало все,
Що говорять очі,
Зупиняли би тебе
Погляди пророчі.
І тоді б ти лиш стояв
І дивився тихо,
І не зрушило б у світ
Найстрашніше лихо.
Але ж світ таким і був,
Хай вогонь століття згас,
Між думок і почуттів –
Боротьба страшна весь час.
Якщо розум в перемозі –
Серце згасле, неживе,
Йдеш самотній по дорозі,
І ніхто разом не йде…
Якщо серце переможе –
Хвилі вкриють все життя,
Та на морі буря може
Віддалити майбуття…
Як життєві терези
Рівновагою зрівняти,
Можна серце вберегти
Й розум марно не втрачати.
Але так в житті завжди:
Щось тихенько переважить,
І забудеш назавжди
Що для тебе більше важить.
Ти не бійся переваг
І навчися програвати,
Краще серце у журбі,
Ніж його в собі не мати.
Влий у серце трунок гожий,
Розум словом нагодуй,
Не змарнуй цей день погожий,
Не спиняйся, ризикуй!
Тим то є життєва звабність –
У єднанні двох начал:
Поміркована розважність
І гарячий дикий шал.
Серце розум не почує, –
Лиш прислухається зрідка,
І засяє твого щастя
Найяскравіша лелітка.
Розум серце не пускає
І не може зупинитись,
Як одне хтось вибирає,
Іншим має поступитись.
02.05.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331909
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Lee Olherson