***
Схоро́нена од відчаю невміло...
Голодні круки, плутання небес...
Сережка болю роздирає тіло -
Відмовчаний у паморозь ідеш.
Останній погляд - скорене свічадо.
І дим осінній чи гірка вуаль.
Розірвана міжструнно серенада
Відхлипує, мов тріснутий кришталь.
Не повернути, вічне не допити!
Провалля істин – тіні невидінь...
Од відчаю не вміла вборонити
Очей небесних… Гасне голубінь.
(20.04.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331791
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Леся Геник