Я кожен день…

***
Я  кожен  день  безсило  на  межі
Руками  рву  іще  торішні  трави.
Живу:  лиш  дух  в  дешевій  мережі,
Що  кожну  мить  чекає  з  неба  кари.

І  сік  берези  -  наче  гирло  сліз,
І  горло  муки,  біль  не  заковтнути!
Його  любов  -  миршавенький  реліз,
Що  навіть  сил  не  требує  забути.

Не  винне  небо,  я  сама  -  вина!
Бо  вік  -  покута,  безкінечна  втрата.
Мені  той  срам  підкинула  зима.
Гадала:  так  ще  зможе  покарати.

Та  я  караюсь  на  межі  без  них:
Без  зим  забутих,  мрій  стандартно-сірих...
Ковтаю  шал  емоцій  вже  німих
Межи  надій,  статечно  перепрілих...
(29.1.12)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331598
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Леся Геник