Ця вся історія мені уже добряче остогидла!
По курсу прямо, капітан! І не звертай нікуди більше…
Перевантажене сміттям сумління первісного гирло.
Невже колись була душа, як вітер вільна, і безгрішна?
Не виправдає жоден суд цієї злої непокори.
Кидайте справу, шпигуни! Вмивайте руки, всі причетні.
І розбігайтесь хто куди… Примарних мрій звертайте гори.
Невже колись були і ви такі довірливі і чесні?
І замість зла – дірявий стяг, і замість доброго – свобода.
Потвор ікластих боротьба не варта і тупого леза,
Усі оманливі шляхи огидні нам були від роду,
По курсу прямо, не звертай! Мій розум вже цілком тверезий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331478
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Лілія Ніколаєнко