Кохання моє нерозтрачене,
Навіщо тобі мої спогади?
Давно вже для мене все втрачено,
Бо доля всміхається змолоду.
А старість збирає по крихітці
Лиш те, що колись розгубилося,
І пташка-любов білокрилиця
Не кожному серцю судилася.
Вона, приголомшена чарами,
Злітає у небо від радості…
Та, крила згорнувши за хмарами,
Лишає нам тугу до старості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331331
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: володовская