Присвячено Брату...
… А там сонце, вдвічі більше за наше,
там немає землі, лише жовтий пісок…
І тротилове небо вибухом важким
гриміло… і палець тримавсь за курок…
Літали птахи, як справжні, от тільки з заліза,
і ракети невпинно шукали задану ціль…
Ціна життя більша, ніж порох з холодної гільзи,
котрий разом з вітром пекучим у груди летів…
...вдома в саду вже цвіли білі вишні…
і небо, як небо...голубе-голубе…
Знову кажу: «Дякую Боже Всевишній,
за те що зберіг, рідний брате, тебе….»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331218
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Юра...