Міліють дороги,
людські ноги вичерпують цемент.
Якби ходили на долонях,
залишали б відбитки себе.
Ненадовго щоправда,
кальковано.
Автотраси і автошосе –
перевернені шахові дошки.
Чорно-білі відбитки себе.
Куди стати,
щоб не провалитися,
на папір у клітинку чи без?
Вже дощам починаються снитися
безперервні пересуви мас.
Вони каплею котяться
й котяться,
набирають у себе чуже.
І на зниклих від кроків
автобусах
повисають.
І виснуть НІДЕ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331157
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Іванна Шкромида