Мозолиста рука Творця,
Ліпила мене рядками…
Я не забуду його Лиця,
І не збіднію ніколи словами!
Я волею свого Творця,
Народжений у світ містами,
Де все завжди не по місцях,
Де відстані завжди між нами!
Ліхтарі самотні вартові,
Освітлюють шляхи до вічних істин…
Все що маю я віддам тобі,
Щоб ніхто не зміг у душу лізти…
Я віддам тобі від серця всі ключі,
Щоб ти змогла прийти до мене!
А я засну у тебе на плечі….
Як вічний бранець Мельпомени!
16 квітня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: Той,що воює з вітряками