Циклони у моїй душі лиш ти зможеш розвіяти.
А я вкотре будую повітряні свої надії.
І коли подолаєш ти їх, я знов зможу мріяти.
Ти сильніший за всі мого серця стихії.
Тих циклонів у моїй душі лиш ти зможеш позбутися.
Я не впораюсь з ними сама, всі старання дарма.
І ти змусиш циклони ніколи вже не повернутися.
Буду я тобі вдячна, а поки згорає зима.
А циклони в душі - то перші ознаки розлуки.
Та вони тимчасові, як і, до речі, вона.
І циклони, на жаль, не дозволять уникнути муки,
Та її існування далеко не наша вина.
Ті циклони мені не завадять тобою жити.
Те, що буду самотня, не значитиме - сама.
Ті циклони - то не перешкода тебе любити.
І вони несуттєві. Догорає укотре зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2012
автор: Fairytale