Земля напоєна апостольською кров*ю,
Їх розпинали люди на хрестах!
Вони несли Добро...Добро з Любов*ю,
У відповідь бачили злобу і страх!
Апостольські слова,як зерна...
Яким судилось в віках прорости,
В своїх словах вони до нас ще вернуть:
Відбудувати втрачені мости!
Між людьми і відкинутим Богом,
Між дітьми і забутим Христом,
Росою-світлом Райського порогу,
Промиють очі одержимим сном!
14 квітня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330283
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2012
автор: Той,що воює з вітряками