Я-Матрос,але без моря,
Капітан,але без кораблів….
Зачерпнувши у долоні горя,
Я До неможливості змалів….
Загублений у натовпі-безликий,
Покинутий,забутий усіма!
Час так біжить-Піщинки Віку,
А окрім того лиш пітьма!
Розчинений у натовпі-безликий,
Забутий і покинутий всіма…
Над головою розлилися ріки,
Але й на дні порятунку нема!
Я-Матрос,але без моря,
Капітан,проте без кораблів,
Зачерпнувши у долоні горя,
Південний вітер у мені згорів!
І не рятує і не втішає навіть,
Голуб білий моєї Любові,
В обличчя шепіт міст і гравій,
У душу злоба-легіт крові!
Знайди мене –обійми шовками,
І заведи у тиху пристань…
Хай Небо ляже поміж нами….
Якщо ти не проти… звісно!
13 квітня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330203
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2012
автор: Той,що воює з вітряками