НАМАЛЬОВАНА

Твоє  намисто,  перстень,  карі  очі
Мене  заводять  поглядом  чомусь.
Тебе  до  себе  пригортати  хочу,
Чар  до  безтями  поки  не  нап'юсь.

Мої  бажання  втілились  в  реальність  —
Ти  та,  яку  в  думках  весь  час  шукав.
До  мене  зазирнув  із  задзеркалля
До  цього  ще  уявний  ідеал.

Втрачаю  розум,  дивлячись  на  тебе,
Твоя  краса  —  немов  бездонна  гладь.
Мені  нічого  більшого  не  треба,
Ти  та  межа,  що  мушу  подолать.

Твоє  намисто,  перстень,  карі  очі
У  сонний  ніжно  кликали  портал.
Тієї  дивної  п'янкої  ночі
Той  образ  на  листку  намалював...

14.09.2008

Збірка  «МЕЛАНХОЛІЯ»(49)
Твір  50

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2012
автор: Вадим Косарєв