Твоє намисто, перстень, карі очі
Мене заводять поглядом чомусь.
Тебе до себе пригортати хочу,
Чар до безтями поки не нап'юсь.
Мої бажання втілились в реальність —
Ти та, яку в думках весь час шукав.
До мене зазирнув із задзеркалля
До цього ще уявний ідеал.
Втрачаю розум, дивлячись на тебе,
Твоя краса — немов бездонна гладь.
Мені нічого більшого не треба,
Ти та межа, що мушу подолать.
Твоє намисто, перстень, карі очі
У сонний ніжно кликали портал.
Тієї дивної п'янкої ночі
Той образ на листку намалював...
14.09.2008
Збірка «МЕЛАНХОЛІЯ»(49)
Твір 50
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2012
автор: Вадим Косарєв