Я не хочу Тебе більш нічого просити,
Ані плакатись,ані жалітись .
Бо ТИ дав мені всього в житті так багато,
І продовжуєш віри від мене чекати .
. Кожен вечір,вдома,після роботи,Ти
чекаєш мене,щоб обняти.
І як сонце зійде,кожного ранку
Ти приходиш ,мені щоб сказати:
Я чекаю тебе,щоб забрати
Всі страхи,й страждання,і болі,
сльози жалю до себе -доволі!
Я звільнив і омив тебе кров"ю Своєю,
Не для того, щоб ти розбивалась
Об каміння невдач і образ...
Досить! Встань і не плач!
Скинь із себе тягар!
Я звільнив тебе , щоб ти птахом злетіла в небеса,
Щоб із серця взірвалась потужна хвала,
І щоб очі побачили всі чудеса,
А уста прославляли лиш Бога Творця!
Досить! Встань- йди вперед.
В невідоме ,незнане,незвичне,
Перемога Голгофи є в твоїх руках,
А Любов Моя- Прапор відвічний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329897
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2012
автор: Надія_Івана