Руки тремтять.
Зводить скули.
Ким ми були
Одне одному
в минулих життях?
І хто ,самовільно,
мене перетяг
З того часу,
де можна булО
просто дивитися в очі,
Ніяковіти,
За волосся ховатись?...
Мої вІрші пророчі.
За руку триматись.
Прощатись.
Звикати до переходів
І мінливої моди
на колір волосся
та розмір сідниць.
Доводиться...
Довелося
Ховати хвоста
У розрІзах спідниць.
І очі ховати,
щоб знову не обпектись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329817
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2012
автор: LaLoba