Про долю я твою не розповім
Ні по малюнках ліній на долоні,
Ні по зірках, яскраво-золотих,
Хоч сніг вже вкрив мої русяві скроні.
На роздоріжжі тисячі доріг
Я не скажу, яка з них довша й краща,
Де сяє сонце, де гроза чи сніг,
Де чисте поле, де чорніє хаща.
Та бачу я в очах твоїх палких –
Нова зоря на сході запалала,
Вона мені дорогу показала,
Одну-єдину з тисячі доріг.
Через пустелі, гори та моря
Вперед мене веде моя зоря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329571
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 11.04.2012
автор: Ерох2