***
Я знаю, любові не просять...
Я знаю - її не благають...
Калічить безпліддям колосся,
Уперто його пригортаю.
Молюся в заплакане небо -
Захмарна бузкова надія.
Та марно, не треба ж, не треба -
Безсило потуги не всію.
Курличуть безкрилі поеми,
То ж інші гніздяться, воркують...
Немає отвітів про "де ми?",
Нема запитань, не гадкують...
Я ж знаю, що серце - то воля,
В посуху годує вітрами...
Самотньо стою серед поля,
Вчепившись у вічність руками...
(11.04.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329500
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Леся Геник