Я так хочу розкрити обійми
Терпким медом тебе напоїть
Ну для чого? не треба нам війни
Хочу в мирі для тебе пожить
Хочу гребенем стати волосся
Розлахматити на зорі
Цілуватись хочу прилюдно
У тролейбусі при порі
Прикипіти щоб охали нудно
Хочу вибігти майже гола
Коли скажеш " стрічай мене мчусь"
І цвістиме веселка навколо
Не завадять буремні морози
Мені Сонця без тебе не треба
Ти найбільша у світі потреба
Те що квола...так...трохи квола
Та за мене ти не хвилюйсь
Я підіймуcь до тої грози
Полетять тоді стріли прози
Розпанахані чвари і чари
Вийдуть з тіла медузи і в пози
Стануть каменем стильним бароко
Це все буде пізніше, а поки
Я породжую нові світанки
Реверансом подяку несу
Ти прийми її, не погордуй
Йти вже хочу, та сходи внизу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329455
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Ольга Ратинська