І загорілись у матусі очі,
Травневий ранок, син приїхав з міста,
Біля плити з усмішкою хлопоче,
На стіл заслала скатертину чисту.
Налила в миску теплої водиці
І рушничок чистенький дістала,
Все винесла на лавку, як годиться,
Про себе тихо пісню заспівала.
Радіє мама, син хоч ненадовго,
Проте приїхав помогти по дому,
Щодня чекає гостя дорогого,
Не дай Господь йому бути самому.
Лице старіє і німіють руки,
Немає сприту більше щоб робити,
Радіє дітям і маленьким внукам,
Для них і варто на цім світі жити.
А син - добряка, хоч далеко трохи,
Частенько приїжджає до матусі
І хоч біжать літа і підростають внуки,
Життя ще заставляє бути в русі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328965
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Віталій Назарук