Марна радість була на весні
Горе ж зустріли не літом
Грозами впадемо восени
Й льодом розіб’ємось перед світом
Вони просто обоє мовчали
Дивлячись один одному в віччі
І не стримано , щиро кохали
Не тривожачи спокою тиші
Вони просто вдихали повітря
Чи солене , чи свіже – байдуже
Не торкалися їх зрадливі вістря
А лиш тільки обійми все дуще
Вона бавилась тілом у шахи
І він правила гри розгадав
Та розкидані по життю лахи
Долі вітер все не збирав
Він малював її душу
Вписану у нотний стан
Та все ж не зрушити тишу
Бо кохання єдиний для них план
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328899
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Андре Ільєн*