Мої написані
і сказані слова.
Вони з душі -
чи може соті з пальця?
Чи просто
витинає голова,
Прочитане,
під кволенькі лекальця.
Щоб вкотре воскресити
помиральця.
Мої, на шворці сушені,
вірші.
Я вам бажаю шквалу,
хоча-б вітру.
Осісти в когось
думкою в душі.
Але ж навряд-чи
звідти щось я витру.
Чи з фільму зблисну,
не дочкашись титру.
І соромно,
і радісно за вас.
Життям своїм
живієте окремо.
Читають різно,
дехто блисне «Клас!»
А хтось умить
запіє анатему…
Та хутко жбуроне
в костур тотему.
Із року – в рік,
колись одне плелось.
Типіру – інше,
радикально звісно.
Мінялося мені,
булось-гулось.
Щось – любе,
щиро байдуже на щось,
А ото-теє – рвучко
ненависне.
Моє – до щезу,
аменю й кроди.
Із тіл моїх чублось,
пустило пасма.
То зайве всім,
одинником ходи.
А краще, люде,
й не зирай сюди.
Віршанка, друже – то є
болість
суто власна…
09042012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328877
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Микола Шевченко