...............................Заплутане, загублене, осуджене,
Життя моє, навіщо світом нуджу я?
Іще в душі весна буя нескорена,
Але вже крячуть, крячуть чорні ворони...
Була любов, хто скаже, що минулася?
Стелився шлях під ноги, та не килимом.
Повиростали діти і незчувся я,
Як діти в світ пішли і дім покинули..
Присп.
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає –
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю покидаю...
Пройтися б ще стежками та росистими,
Скупатися б у літеплі на пристані,
Роздарувати б діткам непрострочені
Літа, що їх зозуля напророчила
Присп:
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Любий мій край покидаю.
Прийде весна, з беріз стече краплинами,
За ясним літом осінь промайне.
Калина спалахне в снігу рубінами,
Лиш в світі тім не буде вже мене...
Присп:
Гей, ви, мої журавлі...
Білі лелеченьки долі
Ще зачекайте в імлі
Перш, ніж полинем на волю,
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю покидаю...
1995.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328555
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Валентин Бут