У вчительки серце святе,
і душа, мов кришталь.
Вона знання усім несе,
і наші невдачі - її печаль.
Моя перша вчителька - жінка,
ласкава, ніжна, привітна...
Перша вчителька - друга мама,
як я падала - вона підіймала.
Вона впевнено йшла до мети,
знала чого має дітей навчити.
Знала, що треба дати, а що ні,
вона запалила в серцях вогні!
Навчила співати, лічити, читати,
і що сказати, а іноді й помовчати.
Навчила нас жити й радіти цьому,
і не забувати дорогу додому.
Навчила нас бути людьми,
цінити свої та чужі труди...
Тож давайте згадаєм науки,
прийдем поцілуєм їй руки,
за те,що навчила і що дала,
за те, що таланти знайшла.
За те, що є і ще щоб пожилА,
бо вона ж як мати нам дорога!́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328453
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Гуцол Оксана