***

Заржавіло  все  те  що  тобою,  
 Відійшло  вже  кудись  в  небуття.  
 Ти  змарніла  і  стала  пустою,  
 Та  не  прикро  що  кликав:  моя.  

 Ніч  вже  сяє  якось  без  світла,  
 Дощ  на  обличчі  –  сльоза.  
 Повелися  з  тобою,  як  діти.  
 Та  ілюзії,  то  ж  не  життя.  

 Зливи  прОйдуть  так  завжди  буває,  
 Після  них  настане  зима.  
 В  душу  прилинуть  морози  
 І  в  очах  заржавіє  сльоза.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328102
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Special One