Приходиш часто ти у мої сни,
І лише зрідка справді тебе бачу.
Чекала я душевної весни,
Тепер із нею я радію й плачу.
О, моя весно, може, ти зима?
А може, літо, чи пожовкла осінь?
Тримаюсь я своїми обома,
Це ти був поруч, чи мені здалося?
Торкнувся ти струни душі моєї,
І зазвучала мелодія сумна.
Те саме чутно з глибини твоєї,
Музика лине чарівна, неземна.
Перебираєш вміло струни ті,
Так ніжно, трепетно і так ласкаво.
Чесно скажи, що маєш на меті?
Будеш зі мною чи підеш лукаво?
Це не кохання! Це якась мана,
Бо манить солодко так, що аж гірко.
В очах якась парчева пелена,
У небі мерехтить яскрава зірка.
Жива отрута це, а не кохання!
Так хочу я напитися сповна!
Вже слів нема, лише одне зітхання,
Надія, віра і любов одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327941
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Оксана Гринчук