Проходь, чекала…

Хто  там?  Це  ти?!  Проходь,  чекала…
Хіба  дощить?  Чому  весь  мокрий?
Ти  вибач,  квітка  геть  зів’яла,
Бо  втратила  душевний  спокій.

Може,  присядемо  у  кухні?
Поп’ємо  чаю  або  кави.
Чого  так  оченята  спухли?
І  доторкнувся  так  ласкаво.

Все  стихло…Тільки  їхні  очі
Вели  собі  розмову  тиху.
Ці  погляди  такі  пророчі!
То  щастя  їм  буде  чи  лихо?

І  знову  тиша…Лиш  їх  руки
Все  не  знаходили  спокою,
Бо  знали  ті  нестерпні  муки,
Які  пройшли  у  тім  двобою!

Гучна  мовчанка…  Лиш  тіла
Тремтіли,  прагнучи  цілунку.
Одна  лиш  мить  –  вже  ніч  цвіла!
Вони  напились  того  трунку…

Їх  ясне  сонечко  збудило.
Рука  в  руці.  Обличчя  сяють.
Душа  в  душі.  І  зародилось
Життя  нове.  Вони  кохають!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327937
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Оксана Гринчук