БІГУН - ЛІТУН
Куди біжиш, куди ідеш,
Упоперек дороги сам,
В обідній час гляди зиркнеш
А сонця то й немає там.
Там воно, йому здається,
Бігун нарешті хід збавля,
Втерши піт з чола, що ллється,
Літун заплакав як маля.
Пливе земля у бігуна,
В очах у нього підвечірок,
Така вже доля в літуна,
Яка в пилу не знає мірок.
Була мета на всі слова,
І ось побіг за таїною,
За чим бігун той порива,
В імлу блудливу із жагою,
Коли ж бігун той надірвався,
В пусту за марою ганять,
Він щиро Господу зізнався,
Все треба чесно починать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327311
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: davud