В обіймах своєї левиці,-
Тремтливого,ніжного звіра...
Стало восковим серце із криці,
Відколи там оселилась віра!
Відколи там засіяла надія,
І пролилася у вени любов....
Моя левиця мене так гріє:
Клекоче небом сп*яніла кров!
2 квітня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327095
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.04.2012
автор: Той,що воює з вітряками