Любіть же жінку за гріхи,
Що винесла тайком із Раю.
Любіть за те, яка вона,
Хоч не найкращу і фігуру має.
Любіть же жінку за печаль,
Що спритно так від вас ховає,
Що поруч з нею Ви – Геракл
Й вантаж проблем як сніг зникає.
Любіть же жінку за знання,
За інтелекту дані скромні,
Бо поряд Ви ж – мудрець і маг,
Значні у всьому і невтомні,
Любіть же жінку за Любов,
Кохання, Віру і Надію,
За розуміння Ваших дій,
Як на рибалку йдеш в неділю.
Любіть же жінки простоту,
Нестриманість і невблаганність,
Ії нестерпність і красу
І зморшки, що не йтимуть в давність.
За сльози, слабкість, очі сонні
За шум грайливий дітвори,
Що співом озветься в домі.
Любіть же жінку за ту ніч,
Що тільки Вам її дарує
І за бажання помогти,
Бо надто часто шеф дратує.
За дар небес – терпіти все,
Що Ви вважаєте пристойним
Любіть же жінку хоч за те,
Що Вас обрала тим достойним.
Любіть у жінці мрію ту,
Що ради Вас проігнорує,
Чи ту приховану брехню,
Що ніби дивом зачарує.
Любіть же в жінці її вік,
Що береже як таємницю.
Вона ж віддячить сотні раз
І почуттів верне сторицю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326947
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Lilafea