Безсмертя ціниться життям –
Про нього мріяли мільйони
Тих, що пішли у небуття,
Чи у безсмертних легіони…
Людина – тіло у душі –
Єдине, що свідоме смерті –
Живе створіння на землі,
Що не вагається померти…
І може й сумнів настає,
Для чого він, недільний вечір,
А разом з тим життя пливе,
І затихає серця трепет…
А жити вічно? – сенс який?
Кому потрібні муки й сльози?
Та й помирати ще не час,
Бо кров бурлить, як літні грози.
Не до вподоби й сам собі,
Коли не здатен в світі жити.
Як не навчився віднайти,
Чи в Бога щастя попросити…
Людина — це ж душа її,
Безсмертям золотим окута…
То ж відродися для життя –
Не залишайся живим трупом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Lilafea