Вона не могла коханого свого забути,
Вона не знала як без нього їй бути.
Вона вірила в те, що коханий живий
І в те, що прийде час чарівний,
Коли він до неї прийде
І її серед міста знайде.
Проте, потрібно далі їй жити,
Народу своєму віддано служити,
На ниві літератури працювати
І про біль свій забувати.
Раптом у великодню суботу,
Коли не треба було йти на роботу,
До неї незнайомець прийшов
І пом'ятий листок на столі знайшов.
Вона незнайомця того впізнала,
На нього вона довго чекала.
А він ніжно до неї усміхнувся,
Бо до коханої нарешті вернувся.
А за вікном весна панувала
І надію на нове життя давала.
Валентин Ганжук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326648
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2012
автор: Ганжик