Ви чули казку про маленьких Жабенят...?
…Жили-були маленькі Жабенята...
Які прославитися забажали у віках,
Тому гучні замовили змагання –
Сміливо вирушили у нелегкий шлях.
Мета одна – забратись на вершину
Старої вежі, що приховує дива.
Тому зібралась глядачів силенна-сила, –
Родина жаб’яча змагання почала…
Але ніхто по справжньому не вірив
У їх спортивний молодечий хист,
Тому під вигуки: «Це надто складно!»
Одне за одним, розбиваючись до крові,
Летіли стрімко падаючи вниз…
«Вони НІКОЛИ не здолають цю вершину!»
«Немає шансів! Вежа – не ріка!» –
Кричали гучно всі, хто були поруч,
Та лиш один не слухав і дзвінка.
Все вище, вище по камінню далі,
Стрибав угору до вершин, як до небес…
Та знову крики із підніжжі вежі:
«Занадто важко! Не для Жаби тест!!»
«То ж жоден з них цього не зробить!!!»
«Зніміть скоріше тих, хто ще живий!!!»
От тільки йшов сміливець й далі
Стрибав і далі він по вежі до вершин…
Його не переконували крики,
Бо бачив ціль угору до висот!
«УРА сміливцю! Слава! Перемога!» –
Тут раптом вигукнув весь Жаб’ячий Народ.
От тільки де ж узяв він сили,
Щоб виграти оцей «Джек-пот»?..
Так він – глухий!!! – (почувся нишком шепіт)
Отой безстрашний жабячий Герой ???
Він геть нічого-нічогісінько не чує…
Фанфар, овацій, музики і слави
Але не чув і сумнівів отих….
Це просто Жабеня без слуху,
Тому усе здолати зміг!
Уклін усім, хто казку слухав –
Мораль із казочки візьми:
Ніколи не зважай, як кажуть,
Що ти слабак й не маєш сил!
Тобі свій песимізм нав’яжуть
І негативний настрій додадуть…
Їх страх твої підріже «крила»,
Старання всі на марно пропадуть.
І сам не знатимеш, чи варто
Казати всім, що ти не боягуз,
«Черв’як» підступний прослизне у серце
Біль сумніву пронизуватиме грудь.
Усе як тінь, як сон й примара –
Бажання, мрії, сподівання і запал.
Все видаватиметься ніби кара
І вороги, на жаль, сильнішими стають!
Тож будуть реготати злісно,
Коли спіткнувся ти чи впав…
Самі ж від щастя просто шаленіють,
Що ще один у пастку цю попав.
Плекай у серці Віру і Надію
Нехай усе благословить Любов,
І будь глухим завжди до «добродіїв»,
Тих, що голосять про безсилля знов ,
Не забувай про чари Слова! –
Усе що чуєш, що читаєш, чи в думках
Впливає більше ніж фізична сила,
А часто викликає й страх.
Життя буває, як могутній камінь,
Неначе кара, як нестерпний «хрест»!
Тому завжди будь на сторожі,
Щоб чистий дух завжди в душі воскрес!
Шануй щодня і крихту позитиву!
І будь глухим, коли слабак кричить,
Що ніби й ти беззахисний і босий,
Бо іншого ж тобі він не простить…
Тверди завжди в думках і духом:
«Я можу це!!! Я сильний і міцний!!!»
Тоді й Творця твій Ангел щиро просить,
Щоб з Неба прибувало більше сил!
Щоб допоміг пройти шляхами
Перед початком чи кінцем,
Без фальші, заздрості, інтриги
Та без тривог смиренням щирим
Щоб доля освятилася вінцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326639
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2012
автор: Lilafea