"Потому что на самом деле каждый человек, в сущности, одинок. Не важно, есть у него близкие или нет. Человек в одиночку переживает свои страхи, даже если кто-то другой в это время держит его за руку. Он сам плачет, даже если кто-то другой вытирает его слезы. И если сейчас у него есть кто-то, кому он может доверить самые свои большие тайны, то вовсе нет гарантии, что так будет до конца жизни. А в конце человек и так уходит в одиночестве…"
Януш Леон Вишневский. Малгожата Домагалик. 188 дней и ночей
_____________________________________________
...накресливши мапу твоєї долоні відтінками
суму очей
дістаю із глибин дна моря твоїх роздумів світло
так важливо мені
молитись перед сном на лінію твоїх плечей
на невагоме волосся з яким грається вітер...
терпкий наче чай
який залишився недоторканим зранку
твій голос...
тремтіння скла в глибині лабіринту ховається проміжок часу
хотілось сказати...але натомість
думка з'їдає слова щоразу...
наші серця високо в небі неначе птахи
що під язиками тримають розлуку
і життя найчастіше це гра у шахи
коли біле і чорне тримає одне одного за руку...
в мені губляться планети твоєї уяви
і щоразу зізнаюсь сама собі
ти просто дотик що не потребує з'яви
ти ніби мед який тече по бороді
ти далеко не той хто сповідує правду
ти наче Господь бо до тебе я йду по воді
твоїх слів - тимчасової радості серця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Poetka