Яка небаченна краса,
Коли панує на дворі весна.
Вона ж господиня чарівна
Прикрашає блакиттю небеса
І річку звільнила від льоду,
Надавши їй безмежну свободу.
А проміння сонця золотого
Звільнило втомлену землю
Від покриву снігового.
І вітер тихенько зашепотів:"люблю
Свою прекрасну весну,
За те що приносить красу неземну."
Валентин Ганжук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326161
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Ганжик