Вона посміхалась мені
Її називають смерть
Вона не торкалась мене
А я її тільки на чверть
Ми пили із нею каву
Й лукаво дивились в вікно
А сонце спало ласкаво
І холодно не було
Їй гірко було від кави
А ще від того ,. що
Вона вносить в душі рани
Та очі її – вино
Напитись із них – моя радість
Я втішить її намагався
Вона моя таємна пристрасть
Я ж з нею в минулих життях ще побрався
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325999
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Андре Ільєн*